Якщо подивитися на сучасну карту нашого міста і карту 1900 року, то можна зробити висновок, що Зіньків за більш ніж сто років ненабагато збільшився у своїх розмірах. Звісно, з'явилися нові мікрорайони на заході міста (вул. Драгоманова, 6 Вересня, братів Зерових, Григорія Сковороди, Полтавська, І. Франка, М. Чурай) та на півночі (Остапа Вишні, М. Саранчі, Підгірна), пройшло ущільнення окремих районів міста шляхом прорізування нових вулиць, таких як Баленка, Гагаріна, Короленка, Садова тощо. Однак центральна частина міста та і в цілому Зіньків не зазнав відчутих просторових змін.
Не відбулося за цей час і суттєвих змін в кількості населення. За останні два з половиною століття кількість населення Зінькова істотно не змінилася, постійно знаходячись в межах 7-12 тисяч чоловік.
Так, в 1787 році в місті проживало 7212 чоловік, в 1850-7715 чоловік. До речі, на 1 січня 1850 року Зіньків був четвертим по кількості населення містом Полтавської губернії після Полтави, Кременчука та Кобеляк, значно випередивши Гадяч (4909 чол.), Лубни (2387 чол.), Миргород (6418 чол.), Лохвицю (6460 чол.).
Сто років тому на 1 січня 1911 року в нашому місті проживало 12584 чол., для порівняння на сьогодні – 10100 чол.
Історично зберігся за цей час і поділ міста на окремі його частини, і до цього часу зіньківчани часто називають замість назв вулиць старовинні назви частин міста – Центр, Солов'янівка, Беївка, Довгалівка, Цибулівка, Лисівка, Гусаківка, Широківка та значно рідше вже призабуті – Рогалівка, Гончарівка, Подол.
Старожилами інколи і сьогодні вживаються назви кутків міста: Сибір, Кобища, Куток, Прусія, Перевалок, Запідварки, Пустиня, Комуна, Кононцеве, Скоблицьке, Кузні, Мандриківка.
Ось якими побачив та описав частини міста один із істориків влітку 1900 року в «Городах Полтавской губернии по оценочному описанню»:
Дослівно в перекладі з російської:
«Лисівка є західною окраїною міста на правому березі річки, розташована в місцевості низинній, сирій і нездоровій. З'єднується з центром широкою Лисівською вулицею, немощеною і неосвітленою. Садиби, що прилягають до річки, заливаються водою.
Гусаківка, відділена від Лисівки річкою, є найбільш південною частиною міста, розташована в низинній місцевості, що переходить в пойму, затоплюється весною. З'єднується з центром Сліпцовською та Рубанівською вулицями, немощеними і неосвітленими.
Беївка, низинна місцевість і тільки незначна її частина круто піднімається до півдня. Земельні ділянки, що прилягають до річки, в дощові роки часто не використовуються. З'єднана з центром немощеними і неосвітленими Беївською та Покровською вулицями.
Довгалівка, розташована на пологому схилі до річки. На цьому схилі фруктові садки весною заливаються і заносяться мулом. З'єднується з центром немощеною і неосвітленою Довгалівською вулицею.
Солов'янівка є північно-східною окраїною міста, з трьох сторін обігнута річкою. Місцевість низинна, нездорова. З'єднується з центром немощеними і неосвітленими Солов'янівською та Родьківською вулицями, які перпендикулярні одна до одної.
Гончарівка (з Новоселівкою) – місцевість рівна, яка понижається до річки, здорова, в частині, що прилягає до полів, є найпівнічнішою заселеною частиною міста. З'єднується з центром немощеною і неосвітленою Сумською вулицею.
Подол – місцевість, що прилягає до жвавої в торгівельному відношенні частини міста і відрізняється від всіх інших частин характером забудови. Займає схили і низинні місця до річки по праву сторону від струмка Корецького. Садиби, що розташовані на схилах, потерпають під час танення снігів і сильних дощів, від розливів, а на низу - від наносів.
При значних атмосферних опадах погреби на схилах затоплюються водами, а на низу затоплюються через підняття ґрунтових вод. Взагалі, ця заселена чинбарями місцевість, займає проміжне положення між річкою і центром, хоч багата своїми левадами, та при відсутності водостічних канав знаходиться в найбільш несприятливих гігієнічних умовах. Вулиці не вимощені, освітлення відсутнє.
Центр – місцевість рівна, малопомітно підвищується до півночі до міського вигону. Полтавська та Гадяцька вулиці, що проходять через усе місто, замощені, є тротуари, освітлюються ліхтарями в основному біля державних та громадських установ». Як підсумок робиться такий висновок: «Із наведених характеристик видно, що культурними зручностями – освітленням, вимощеністю, тротуарами користується тільки незначна частина міського населення місцевості названій «Центром». В решті частин міста жодного із визначених зручностей не зареєстровано».
Місто мало дві площі, більша з яких називалася Ярмарковою і розташована була в межах сучасного ринку, школи №2 міста та автостанції, аж до міського кладовища, а інша, Базарна, займала центральну частину міста(в сучасному кварталі від приміщення районної бібліотеки до старого приміщення колишнього райпобуткомбінату). Від базарної площі радіально розходилися Полтавська, Гадяцька, Крохмалівська, Різниківська вулиці.
На Ярмарковій площі проходили чотири річні ярмарки, а Базарна площа була водночас як місцем проведення щотижневих базарів, так і своєрідним центром Зінькова – по її периметру розташовувалися не лише торгівельні ряди та лавки купців, а й міські установи та три церкви.
Сьогодні Зіньків має 50 вулиць та 12 провулків, загальною протяжністю майже 56 кілометрів, з них з твердим покриттям – 48 км.
Сто років тому їх було менше та й далеко не всі вони мали офіційні назви, часто були безіменними (особливо ті, що знаходилися на окраїнах та в передмісті). За тодішньої практики жодна з вулиць не носила назви якогось політика, громадського діяча чи видатної особистості. Частина з них, як то Полтавська, Гадяцька, Сумська були водночас і шляхами на Полтаву, Гадяч, Суми і саме так називалися, частина (Гончарна, Різниківська) були названі скоріше за все за професійною ознакою, так як на першій проживало багато гончарів, а на іншій, в самому кінці при виїзді на Лютенські Будища, багато років знаходилася бойня.
Найбільш ймовірно, що назва Довгалівської вулиці іде від її протяжності (майже 2 км), яка і сьогодні є однією з найдовших в місті.
В самій назві Валової вулиці закладено, що вона проходить біля валу і дійсно однією зі сторін вона опоясує схил біля струмка Корецького, а іншою різко підіймається на колишню Сумську вулицю.
Покровська та Хресторождественська вулиці (сьогоднішні імені Щорса та імені Шевченка) носять назви від назв церков, які були збудовані на них, відовідно, Покрова Пресвятої Богородиці (1686 рік) та Різдва Христова (1782 рік).
Рубанівська, Бойківська, Кромалівська, Слєпцовська можливо були названі так через те, що там в свій час багато проживало пращурів сучасних Рубанів, Бойків, Крохмалів, Слєпцових.
Можна лише здогадуватися, завдяки кому були назнані вулиці Солов'янівська, Дроздовська, скоріш за все, солов'ям та дроздам, які особливо співають навесні в цих частинах міста, а можливо через жителів, що там проживали, на прізвища Соловей, Солов'ян чи Дрозд?
Залишаються загадкою такі цікаві назви зіньківських вулиць, як Тяжевська, Понтонна, Беївська, Водоківка, Лисівська.
За радянських часів практичні вулиці зазнали перейменувань. Лише вулиця Валова зберегла свою назву і до цього часу. Окремі вулиці в залежності від політичної кон'юнктури по декілька разів змінювали свої назви. Як приклад, можна привести зміну назви вулиці імені Григорія Северина – історична назва – Водоківка, за радянських часів – імені Будьонного, потім – Шкільна. Сучасна імені Гоголя була і імені Сталіна, і Довгалівською.
Нижче ми приводимо таблицю сучасних та старих назв основних вулиць міста (перша колонка – назва вулиці на 1.01.1911 р., друга – назва вулиці на 1.01.2011р.).
Бойківська – ім. Фрунзе
Валова – Валова
Водоківка – ім. Г.Северина
Гадяцька – ім. Леніна
Гончарна – ім. Котовського
Довгалівська – ім. Гоголя
Дроздовська – ім. Дзержинського
Крохмалівська – Комунарська
Лисівська – Першотравнева
Покровська – ім. Щорса
Беївська – ім. Щорса
Полтавська – ім. Леніна
Понтонна – ім. Барильця
Різниківська – Червоноармійська
Рубанівська – 1 Комсомольська, II Комсомольська
Сліпцовська – ім. Горького
Сумська – Жовтнева
Солов'янівська – ім. Комінтерну
Тяжевська – ім. Володарського
Хресторождественська – ім. Шевченка
Рогалівка – ім. Ватутіна
Цибулівська - безіменний провулок, що відходить від вулиці Жовтневої до річки.
